Консультпункт

Криза 3 років

Криза 3-х років у дитини - що потрібно знати батькам.

Кризу трьох років психологи відносять до числа гострих - дитина дійсно важко керована, її поведінка майже не піддається корекції. У ще небагатому словнику дитини найчастішим стає «не хочу».

По мірі розвитку дитини відбувається поступова зміна тієї соціальної ситуації розвитку, яка була на початку віку. І раз дитина стає іншою, стара соціальна ситуація знищується і повинен початися новий віковий період, до якого дитина переходить через кризу 3 років.

Негативізм — тенденція дитини йти врозріз із усім тим, що вимагає і пропонує дорослий. Хоча зовні він нагадує звичайну неслухняність, внутрішня психологічна природа його інша: дитина відмовляється робити щось не тому, що не хоче, а тільки тому, що цього вимагає дорослий. Це реакція не на зміст дії, а на саме пропозицію, що йде від дорослого. Відбувається своєрідне зрушення мотивування, і дитина демонстративно негативістична: іноді не виконує навіть те, що хочеться, тільки тому, що це пропозиція дорослого. Тобто негативізм змушує дитину чинити іноді усупереч своєму афективному бажанню, аби протиставити свою самостійність, незалежність вимогам дорослих. При крайній формі негативізму справа доходить до того, що можна одержати протилежну відповідь на будь-яку конструктивну пропозицію, висловлену авторитарним тоном.

 Негативізм відрізняється від неслухняності в двох аспектах.

По-перше, на першому місці тут виявляється соціальне ставлення до іншої людини. Реакція дитини мотивується не змістом ситуації, а актом соціального порядку: вона адресована людині, а не змісту того, про що дитину просять.

По-друге, дитина, що вступила в кризу 3 років, по-новому ставиться до себе і до власних переживань: вона не діє безпосередньо під впливом емоції, а родить усупереч своїй тенденції. Якщо до кризи спостерігається єдність емоції і діяльності, то зараз з'являється мотивація поза конкретною ситуацією — у ставленні до інших людей. Негативізм — така реакція, тенденція, де мотив знаходиться поза даною ситуацією.

Симптоми кризи 3 років

Як же батькам зрозуміти, що зміни в поведінці улюбленого чада - це вікова криза, а не різко зіпсувався характер? Ось основні моменти, на які варто звернути увагу:

·      дитина проявляє впертість, наполягає на своєму

·      відмовляється робити те, про що його просять

·      хоче все робити сам, вважаючи себе дорослим

·      часто вередує, влаштовує істерику

·      малюк дає негативні оцінки людям

·      робить все навпаки, кусається, б'ється

·      виявляє почуття власності, жадібність

·      маніпулює дорослими

·      боїться темряви, висоти, чужих людей

·      задає багато питань, вимагає до себе увагу

Поради та рекомендації батькам, як успішно пройти кризу 3 років?

·      проявляти витримку і терпіння;

·      не зривати на крик, не карати;

·      заохочувати самостійність, якщо це не шкодить дитині. Нехай він сам вирішить, що одягне, зав'яже шнурки, вибере йогурт;

·      якомога менше забороняти;

·      дозволяти не все, пояснюючи чому;

·      батьки повинні бути прикладом для малюка;

·      у вихованні потрібна єдина позиція дорослих. Мама, тато, бабусі й дідусі повинні діяти узгоджено, не суперечачи одна одній;

·      рідко говорити «ні» і «не можна», і не змінювати свого рішення;

·      не піддаватися на провокації в разі істерик, навіть якщо це відбувається на вулиці, або в магазині. Зберігати спокій, щоб не відбувалося. Дитина часто зазнає дорослих. Довго кричати він не буде. До крайніх форм справа доходить дуже рідко;

·      не змушувати, а пропонувати і просити. Можна запропонувати вибір.

Наприклад: вчора ти так акуратно поставив свої туфлі!

Через гру можна сформувати у дитини багато хороших якостей. У цьому віці у дітей рольові ігри так само реальні, як саме життя;

не критикувати поведінку дитини при людях. Якщо він не хоче щось робити, краще залишити його в спокої. Якщо його зацікавить те, що відбувається, через деякий час він приєднається;

заохочувати і вистачити за успіхи. Так у малюка підвищується самооцінка потрібно любити малюка, частіше говорити йому про це, більше з ним розмовляти, обговорювати щось, цікавитися його думкою.

Позитивні наслідки кризи 3 років

·      розвивається мова

·      дитина стає самостійним

·      встановлюються довірчі відносини з членами сім'ї

·      формується воля, гордість за досягнення

При дотриманні вищевикладених рекомендацій, батьки навіть не відчують ніякої кризи 3 років. Він гостро проявляється в тих випадках, коли дитину часто лають, пригнічують його ініціативу або надмірно опікують.

Часові межі цього періоду від 2,5 до 4 років. Його тривалість залежить від методів виховання і особливостей особистості малюка. Цей складний період треба пережити разом з ним: мудро і терпляче.

 

Пам'ятка для батьків у час воєнної небезпеки

Щеплення

 

Для нормальних, розсудливих батьків немає і не мо­же бути жодної дискусії з приводу того, необхідно роби­ти щеплення чи ні.

Абсолютно інше питання полягає в тому, що відповід­ні реакції на щеплення цілком залежать від стану орга­нізму дитини. А якщо ви дуже боїтеся, то логіка полягає не в тому, щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспря­мованій підготовці організму — нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, усу­ненні контактів із джерелами алергії тощо.

Щеплення необхідно проводити у призначені педіа­тром терміни, і чим ви точніше це робите, тим вищою є профілактична ефективність. Це обов'язково слід вра­ховувати під час планування, наприклад, літньої відпуст­ки, непогано б і самим поцікавитися, коли і яке щеплен­ня необхідно робити.

Кожна країна світу має свій, затверджений відпо­відним державним органом, календар профілактичних щеплень. Календар ураховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік конкретних хвороб, для попере­дження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.

У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?

В організм уводиться особливий медичний препа­рат - вакцина. У відповідь на введення вакцини орга­нізм виробляє особливі клітини — специфічні антитіла, які захищають людину від відповідної хвороби.

Кожна з вакцин має свої терміни, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом'язовий, під­шкірно, внутрішньошкірний).

На кожну вакцину організм реагує по-різному. У де­яких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших — необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичних слова — вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації — досягнути вироблення специфічних антитіл у кількості, що є достатньою для профілактики конкретної хвороби.

Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово зни­жується, і   потрібні   повторні введення для підтримки потріб­ної кількості їх (антитіл). Ось ці по­вторні введення вакцини і є ревак­цинацією.

Тепер декілька слів про конкретні щеплення від конкретних хвороб.

Найперше  щеплення — це  ще­плення проти туберкульозу (знаме­нита протитуберкульозна вакцина на­зивається БЦЖ).

Вона, як правило, робиться безпосередньо в полого­вому будинку на 4-7-й день після народження, одно­разово. Надалі, теоретично, ревакцинація здійснюється у 7,12 і 16-17 років. Чому теоретично? Питання проте, робити або не робити ревакцинацію проти туберкульо­зу, багато в чому залежить від реакції Манту. Цю реак­цію роблять дітям щорічно, але більшість батьків не ро­зуміють, що це і для чого призначено.

Справа в тому, що практично кожна людина рано чи пізно інфікується бактерією туберкульозу, тобто мікроб потрапляє в людський організм. Але сам факт інфіку­вання зовсім не свідчить про те, що людина захворі­ла на туберкульоз. Припустімо, мікроб потрапив в орга­нізм, а він, завдяки тому самому щепленню, має за­хисну кількість антитіл — ось хвороба і не розвивається, хоча туберкульозна бактерія присутня. Реакція Манту — це не щеплення, це проба на інфікування туберкульо­зом. Вираз «не щеплення, а проба» є дуже принципо­вим. Після проб не буває загальних реакцій — не під­вищується температура, не змінюється самопочуття. Місцева реакція, тобто безпосередньо в тому місці, ку­ди вкололи, цілком може виникнути, власне для цього проба і робиться.

Якщо в організмі туберкульозних бактерій немає - проба негативна, а після інфікування вона стає позитивною.

Як усе це здійснюється на прак­тиці? Дитині щорічно роблять ре­акцію  Манту,   вона,  зрозуміло, негативна,  але  може  статися так, що з негативної проба ста­не  позитивною.  Медики  на­зивають  це  віражем  тубер­кулінової проби, і цей самий віраж рано чи пізно трапля­ється практично у всіх людей, але в одного в 3 роки, а в ін­шого — у 12 або 19. Ось тут і виникає вельми відповідаль­на ситуація. Необхідно отрима­ти відповідь на дуже принципо­ве питання: людина інфікувала­ся, але не захворіла завдяки тому, що має імунітет, або зараження при­звело до виникнення захворювання — захисних ан­титіл бракувало.

Відповідають на це питання лікарі, фахівці з туберку­льозу (фтизіатри). Для цього дитина проходить огляд, бе­руться певні аналізи, за потреби робиться рентгеногра­фія органів грудної клітки. Залежно від результатів лікар робить відповідний висновок. Виявлено туберкульоз — лікуємо туберкульоз, сумнівні результати — курс профі­лактичного лікування особливими протитуберкульоз­ними антибіотиками, усе гаразд — то все гаразд, але ревакцинації тепер уже робити не варто — протитубер­кульозний імунітет підтримуватиметься вже не вакци­ною, а мікробом, який безпосередньо потрапив в орга­нізм. А завдання медиків — не упускати таку дитину з по­ля зору, поставити на облік і регулярно оглядати, щоб вчасно виявити ситуацію, коли організм не зможе впо­ратися і таки доведеться лікувати.

На будь-яке щеплення (будь-яке!) може виникну­ти реакція організму — підвищення температури тіла, відмова від їжі, млявість. Це нор­мально: організм виробляє імуні­тет (захист) до конкретної хворо­би. Одні вакцини переносяться ду­же легко і майже ніколи не дають серйозних реакцій. Уведення інших препаратів, на­впаки,  часто  супроводжуєть­ся вираженим підвищенням температури і істотним пору­шенням загального стану ди­тини. Для батьків дуже важливо усві­домлювати   принципову  різницю між реакцією на щеплення і усклад­ненням після щеплення. Реакції на вакцинацію, в тому чи іншому ступені про­яву, просто мусять бути, і це, як ми вже зазначили, абсо­лютно нормально.

Що ж таке ускладнення? Ось це якраз те, чого бути не повинно, що украй рідкісне. Не повинно бути ані судом, ані втрати свідомості, ані температури вище ніж 40 °С. Не повинна дитина покриватися від ніг до голови виси­пом, а в тому місці, куди вкололи, не повинно бути жод­них нагноєнь.

Ускладнення після щеплень — це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла лікар­ська комісія вирішує — чому так вийшло і що ж робити далі? Робити щеплення чи ні, якщо робити, то яким пре­паратом і від яких хвороб.

 

Щеплення

 

Коли можна і коли не можна робити щеплення?

Перш за все пам'ятати, що будь-яке щеплення ро­биться дитині, в якої у цей момент немає жодної гострої інфекційної хвороби — ані нежиті, ані проносу, ані ви­сипу, ані підвищення температури тіла. Чому важли­вою є саме відсутність інфекційної хвороби? Тому що будь-яка вакцина — це навантаження на імунітет. Для того щоб відреагувати на щеплення правильно і виро­бити достатню кількість антитіл, організм повинен бу­ти більш-менш вільним від інших справ, у свою чергу, пов'язаних із виробленням імунітету. Звідси два висно­вки: якщо у дитини нога в гіпсі, то це не є протипоказан­ням до щеплення. Якщо будь-яка, нехай навіть інфек­ційна хвороба, перебігає з нормальною температурою і з непорушеним загальним станом організму —зрозу­міло, що така хвороба не приховує в собі істотного на­вантаження на імунітет і не є протипоказанням до вак­цинації.

Із наведеного правила є винятки. Деякі інфекцій­ні хвороби специфічно вражають саме ті клітини люд­ського організму, які відповідають за вироблення іму­нітету.  Це,  наприклад,  вітряна  віспа та  інфекційний мононуклеоз. Якщо у дитини вітряна віспа, то нормаль­на температура і задовільний загальний стан все одно не є приводом для того, щоб робити щеплення. Але ви­няток лише підтверджує правило — помірне шмигання носом при загальному бадьорому стані цілком дозволяє робити щеплення.

Деякі перенесені дитиною інфекційні хвороби ви­кликають тривале ослаблення захисних сил організ­му, і це, у свою чергу, є протипоказанням до проведен­ня щеплень на певний термін (близько 6 місяців після одужання). До таких хвороб належать менінгіт, вірус­ний гепатит, уже згаданий нами інфекційний монону­клеоз.

У той же час робити або не робити щеплення — пи­тання, що стосується тільки компетенції лікаря. Для кож­ної хвороби—алергічної, природженої, неврологічної та ін. — розроблені відповідні правила: як, коли і чим роби­ти щеплення.

Як підготуватися до щеплення?

Спеціально нічого робити не варто. Ну хіба що всіля­ко уникати експериментів щодо їжі — жодних нових про­дуктів не давати. Дітям, схильним до алергічних реак­цій, у деяких випадках за два-три дні до вакцинації лі­карі призначають протиалергійні препарати і глюконат кальцію. Підкреслюю: це призначають саме лікарі. По­радитися з педіатром можна і потрібно, але виявляти ін­дивідуальну ініціативу не слід.

Оскільки місце уколу один-два дні небажано мочити, добре було б перед відвідуванням поліклініки (напере­додні увечері) здійснити повноцінну гігієнічну ванну.

Дії після щеплення

1. Намагатися трохи  недогодовувати  (за  наявнос­ті апетиту) або годувати тільки по апетиту (якщо апетит знижений або відсутній). Більше пити, наприклад, міне­ральну воду, компот із сухофруктів, зелений, фруктовий, ягідний чай.

2. Чисте прохолодне вологе повітря.

3. Температура тіла нижче ніж 37,5 °С цілком дозво­ляє гуляти на свіжому повітрі.       

4. Максимально обмежити спілкування з людьми — дитина виробляє імунітет, її організм зайнятий. Інші мі­кроби нам зараз небажані. А джерело цих інших мікро­бів — інші люди.

5. При підвищенні температури тіла та істотному по­рушенні загального стану — огляд лікаря, але парацетамол у будь-якому вигляді (свічки, пігулки, сироп) цілком можна дати. Не зашкодять аскорбінова кислота і глюко­нат кальцію. Чим вищою є температура тіла, тим акту­альніші правила, викладені в пунктах 1 і 2.

Якщо дитина після щеплення захворіла

У п'ятницю Петрикові зробили щеплення, у понеділок він почав кашляти, а в середу лікар поставив діагноз «запалення легенів». Одвічні запитання: чому це відбуло­ся і, зрозуміло, хто винен?

З точки зору батьків, винне у всьому щеплення — цей факт очевидний і лежить на поверхні — заглиблювати­ся не дуже хочеться. Насправді вірогідних причин три:

1. Неправильні дії безпосередньо після щеплення.

2. Додаткове інфікування, найчастіше гостра респі­раторна вірусна інфекція на тлі «зайнятого» імунітету.

3. Зниження імунітету взагалі «завдяки» відповідному вихованню.

Так хто винен і що робити, щоб цього не відбулося? Питання риторичне, адже очевидно, що здатність дити­ни нормально реагувати на щеплення багато в чому залежить від системи догляду та виховання. А це вже повністю в компетенції батьків.